Кілька відреставрованих дверей прикрашають франківську стометрівку. Одні з цих щасливчиків захищають внутрішній світ будівлі під номером 29. Якщо заглянути за них, можна пройтись по старовинній цементній плитці, що схожа формою чи то на квіточку, чи то м’яч, а може на бджолині соти або дитячу мозаїку. Історія цієї будівлі пов’язана з Тадеушем Ольшанським – відомим польським журналістом, перекладачем та громадським діячем. Він народився у Станіславові в 1929 році й прожив тут до 1943-го. Потім була Угорщина, навчання в Польщі, блискуча кар’єра спортивного журналіста, а ще – переклади і публіцистика, за які отримав численні національні й міжнародні премії і нагороди. Що важливо, він є автором двох книг про Станіславів «Креси кресів. Станіславів» (2008) і «Станіславів однак живе» (2010). В одній з книг можемо прочитати цікаві рядки, які привідкривають нам двері на життя міста між 1 та 2 світовими війнами: «Ми, поляки, жили в кам’яниці під номером 29 ‒ вона збереглася й донині ‒ в одному будинку з українцями, навпроти мешкали євреї… Дітьми ми всі разом бавилися… Ніяких суперечок… Певною мірою Станіславів був винятком серед інших галицьких міст. До вибуху війни в місті не було міжнаціональних непорозумінь. Це вже згодом німці-гітлерівці, з одного боку, і совіти, з іншого, спритно використовували міжнародні конфлікти, що спричинило трагічні події… Але до того в Станіславові різні національності розумілися між собою краще, ніж в інших регіонах. Загалом, найбільше було євреїв, потім ішли поляки, потім українці, але була теж величезна німецька колонія, жило тут і досить багато угорців, молдаван, вірмен, які в основному займалися торгівлею. І якось ці різні національності жили в згоді. Мали свої костели й церкви, театри, мали свої школи, навіть гімназії. У міжвоєння у Станіславові діяло три польські гімназії, одна єврейська, одна німецька і одна українська. Представники кожної з національних меншин мали своїх представників у раді міста, у владі… Було багато інтелігенції… Досить заглянути в адресну книгу, щоб побачити, скільки в той час було лікарів, адвокатів, інженерів ‒ за національностями»