Громадська діяльність

Жвава франківська стометрівка, а за цими дверима – свій окремий затишний світ: невеличкий дворик, посередині ростуть бузок і гортензії, на землі старі плити, по стінам плететься виноград. Приходимо якось сюди з екскурсією, а мешканці якраз зайняті важливим ділом. Знаєте яким? Самостійно реставрують двері в під’їзд! Величну фасадну браму ініціатива «лікувала» ще в перший рік своє діяльності, вдячні мешканці тоді ще влаштували маленьке свято в дворику і гостили нас тортиком. А зараз озброївшись феном і лаком, гуртом і дружно привели до ладу ще один дерев’яний артефакт.

Стан до реставрації

Демонтаж і традиційно підписуємо тимчасові двері “Поїхали на реставрацію”

Пропозиція майстра по вітражам стосовно засклення. Так як автентичного скла не було, вирішили зробити вітражі у вигляді елементів ліпнини на фасаді – листочки вписані у квадрат, якраз так само як квадратні “віконечка” на дверних полотнах. Забігаючи наперед, ось що в результаті з цього вийшло:

В столярній майстерні. Ось які двері поранені псіля столітньої екскплуатації та забитої вагонки….

Монтаж. Фото Андрія Шустикевича

Фото з активними мешканцями:

Двері стали крутою фотозоною і тут час від часу проводять фотосесії:

Екскурсії для дітей англійською, які навчаються в школі “Helen Doron”, випускників МВА Київської бізнес школи, Львівській бізнес школі та дітей, які приїхали до Франківська, рятуючись від повномасштабного втогнення росії:

Мешканці самі реставрують двері в свій під’їзд (ті, що в дворі)

Історія з літа 2022

коли дівчина, яка виросла в Одесі запрошує своїх нових знайомих у франківський дворик, в якому мешкає з початку війни. накриває стіл, готує кабачкові рулетики з творогом і тушкує мясо. “у нас в Одесі так заведено”. і ми сидимо в середмісті Франківська, навколо старі будинки, виноград в’ється по балконах, на яких ростуть вазонки і огірки, за жовтим парканчиком цвіте блакитна гортензія (жовтий і блакитний – ну ви зрозуміли ), а у небі високо-високо літають ластівки. то до доброї погоди.

коли все це стається теплого франківського вечора, то всі звичайно ж співають “Україна – це я”…. і всі ми добре розуміємо, що в країні війна і цей вечір ми маємо завдяки нашим мужнім воїнам

цей дворик поруч з жвавою вулицею, а всередині так тихо і затишно! звісно, як і всіх добрих історіях від Марічки, тут також не обійшлося і без дверей фасадні ми від ініціативи ще кілька років тому відреставрували, а на днях відповідальні мешканці взялися самі реставрувати двері в під’їзд – знімали гуртом фарбу! я не натякаю, то й так зрозуміло з кого треба брати приклад