В останні дні зими війна постукала у наші двері, в наше життя, зайшла, не питаючись дозволу, нагло, без ключів і паролів, силою виламала замки і засуви. Після 23 лютого весь український народ стримує непроханих гостей-варварів, боронить наш Дім, нашу землю і виганяє ворога за поріг. Чому двері – сильний символ і як реставрація дверей реставрує історичну пам’ять та міські громади під час війни – далі розкажу ще одну дверну історію воєнного часу. почалася вона місяці три тому:
«Марічка, – телефонує мені Leonid Marushchak, який родом з Вінниці і працює в культурній сфері, – в Тростянці в краєзнавчому музеї під час окупації міста, москалі, які хотіли вкрасти експонати, з танку вщент рознесли старовинні вхідні двері. Музей, на щастя? в той момент був на ремонті, красти не було що, але від дверей лишились одні друзки. Фото вишлю. Подивіться, що можна з ними зробити». Ось як стало і як було до окупації:
В Сумській області в прикордонному селі вже 13 місяців служив мій чоловік. Щоразу, коли в новинах передають про обстріли в цій області, я заглядаю в карту – як задалеко то від нього. Вивчила вже всі райони і населені пункти… Тому коли чую “Сумська область” серце йокає. Вже після поранення, чоловік їхав з Сум до місця служби і заїхав в Тростянець, познайомився з заступницею директоркою п.Аліною(директор музею зара теж служить) і на власні очі бачив понищене приміщення…
«Звісно, допоможемо, присилайте двері чи то краще сказати, що від них залишилось, ми їх відновимо, а автентичні дерев’яні друзки і самі стануть експонатом для музею – двері, як ще одні свідки страшної війни. Берегти спадщину – то завжди на часі! Бо вона – і є ми»
Вже у франківській майстерні:
Крутезні ентузіасти з громадської ініціативи DE NE DE знайшли кошти, музейники дуже втішились, що матимуть двері історичного зразка, франківські столярі почали роботу з відновлення. За кілька місяців красиві різьблені леви знову з’явились на нових дверях, які в часі помандрують через сотні кілометрів такої великої нашої Батьківщини, в якій дороги українців один до одного стали такими близькими, а двері до сердець відкривають добрим словом і посмішкою. Ми й справді стали ближчими і відкритішими один одному. Це дає віру і надію, що після Перемоги ми все відновимо і зробимо ще кращим.
Дякую Леоніду і команді, працюємо!
Історію можна побачити на фото. Про відновлювальний процес був цікавий, роботи франківським столярам, ковалям було немало, але ж який результат! Сподіваюсь, війна закінчитиься і в Сумську область повернуться і понищені двері, вже як артефакт війни, і вінодновлені. А ми з дітьми зможемо відвідати місця, де служив наш захисник.
Результат: