Ми, франківчани, звичайно, не претендуємо на об’єктивність в цьому питанні. Радше навпаки – ми в цьому питанні дуже заангажовані особи. Просто ми поруч з нею виросли, живемо і мільйони разів попри неї проходили і в сніг, і в дощ, і в спеку. І знаєте, щоразу вона викликає таке чисте дитяче захоплення – чи то на фоні нічного сапфірового неба вигаптуваного зірками, чи в ніжних рожевих вечірніх хмарках, чи ранішньому молочному тумані. Вона, ратуша, ніби неземна, навіть космічна! Вона рветься, струменіє, тягнеться, вгору, ніби от-от відірветься від грунту і взлетить, мов та ракета! Вона, як жаданий подарунок, запакований в золоту святкову обгортку! Чи як воскова свічка на торті міського пейзажу! Вона, залежно від освітлення, то жовто-гарячо тепла, то лагідна як пустельно-піщане марево! Її вигляд завжди зігріває і посміхає. Вона – радість! Так, ми не претендуємо на об’єктивність, але нам здається, … точніше ми практично впевнені…. ні, ми таки точно переконані, що наша РАТУША найкрутіша в світі! Принаймні для франківчан так точно! Це було про любов, а зараз до фактів – добре впізнаваний символ Франківська є вже четвертою за рахунком міською ратушею. Всі попередні знаходились на цьому ж місці – посеред площі Ринок і в ході історії з ними ставались різні перипетії – першу укріпляли і перебудовували, друга згоріла під час Мармулядової пожежі (одна панянка не догледіла за варенням, яке варила на своєму подвір’ї і через це згоріла третина міста включно з міською ратушею), третя не вистояла в Першу Світову війну. І ось вже четверту збудували в 1930-х роках за проектом Станіслава Трелі. Наша красуня-ратуша нещодавно відсвяткувала свій 85 річний ювілей. Щодо дверей, то, на жаль, на початку 2000-х їх замінили на пластик, який, всі ми розуміємо, абсолютно не пасує пам’ятці архітектури. «Франківськ Який Треба Берегти» знайшли в архіві архітектурний проект з кресленнями автентичних дверей, завдяки їм і вдалось відновити історичний вигляд входу в головну міську будівлю! Двері виготовлені з бересту, фацетовані скляні трикутники переливаються і виблискують сонячними зайчиками по стінах, а елегантна ручка складається з двох металів – латуні та хрому.

 

Ретро фото Генріка Поддембського в 1930-х роках. Завдяки фото та кресленням Архітектора Станіслава Трелі, а також фінансуванню організації ReHerit, ініціатива змогла відновити двері. Фото з Івано-Франківського обласного архіву, момент істини!

     

     

 

Ось такі в результаті вийшли перетворення! Історична справедливість відновлена!

 

Щаслива, бо щойно встановили відновлені двері! Пластик геть з ратуші!

                     

                          

 

Двері вже відновили, залишилось забрати страшний пластик з тамбуру. Навіть зробили з дизайнером Ярославом Дорошенком візуалізації. Коли знайдемо фінансування – вірю, виконаємо і це завдання, адже білий пластик точно не пасує нашій красуні-ратуші!