«Я живу на вулиці Шевченка, там багато старих будинків, і оці маскарони, про які ви розповідали, так вже страшно виглядають…», «А чому ніхто не забороняє пластикові вікна в старих будинках, якщо це неправильно?», «А чому ваш музей закрили? Хіба музеї не потрібні в місті?», «А в нас в дворі нема дерев, лиш бруківка», «А в нас в під’їзді ніхто не прибирає». То я сьогодні в школі проводила урок про історію міста і реставрацію дверей. Ці питання задають діти. Цікаво, чому дорослі самі собі не задають таких питань?
Я дуже люблю працювати саме з дітьми, коли вони приходять на екскурсії, коли маю радість проводити уроки в школах, коли створюємо від berehty.if.ua для дітей настільні ігри, розмальовки, абетку про місто. Діти щирі і відкриті, кмітливі, з світлими очима, яким цікавий цей світ. І все вони чітко розуміють навіть про здавалось би складні поняття як спадщина, реставрація, історична пам’ять, відповідальність, вміння бути господарем в своєму будинку та місті. Головне, доступно пояснити. Я вірю в цих дітей. Я хочу щоб у них було гідне майбутнє. Кажуть, аби робити зміни потрібна мужність. Я свою мужність віднаходжу в собі завдяки їм. Часом буває складно вийти з зони комфорту і писати гнівний пост, кудись дзвонити, вимагати справедливості, стукати в різні двері, вирішувати різні питання, організовувати мітинги чи пікніки, викликати поліцію, сваритися з усілякими нечемнюхами. Але мені важче просто байдуже спостерігати, аніж йти і боротись. Сил не завжди на все вистачає, але такі зустрічі як сьогодні, додають натхнення, тим більше в такий особливий День. Мрію побачити, як ці діти виростуть свідомим і відповідальними містянами.