З початком повномасштабної війни Івано-Франківськ прийняв понад 40 тисяч людей з прифронтових та окупованих територій. Для когось місто було геть невідомим, хтось вже тут бував — але всі почувались стривоженими, наляканими, розгубленими. Слід було елементарно вчитись орієнтуватись в новому місті, щоб почуватись впевненіше: де яка вулиця, куди повернути, де найближчий продуктовий, де пункти допомоги переселенцям тощо. А ще в потоці сумних новин так хочеться, просто життєво необхідно, відчувати тепло, гостинність, дружність, відкритість, чути добрі історії.

Попри те, що нікуди не переїздила, схоже почувалась і я: чоловік пішов воювати, я з трьома дітьми лишилась сама в місті. «Чим я можу бути корисною?» — питала себе, відганяючи тривогу і страх. Разом зі старшою дочкою пішли на курси домедичної допомоги, плели маскувальні сітки, допомагали переселенцям продуктами. Десь всередині березня, відзначивши свій день народження (перше в нашій сім’ї свято під час повномасштабної війни), вирішила робити те, що приносить мені радість і додає сил — ділитись  результатами роботи ініціативи «Франківськ Який Треба Берегти».

Я наважилась на екскурсії для переселенців. Але врешті на них приходили й місцеві. І ті, й інші повертались по кілька разів. З багатьма людьми ми здружились і придумали спільні корисні проєкти (наприклад, благодійний ярмарок Lastivka garage sale). На цих екскурсіях ми разом сміялись і плакали так, що це нагадувало сеанси психотерапії. Це дало всім нам море тепла, взаємопідтримки, взаємодопомоги. За перші пів року я провела більше ста екскурсій.

Ми розглядали красиві франківські будинки, я розповідала історії реставрації дверей: як долучались мешканці, як відбувався сам процес порятунку і скільки нового ми дізнались про рідне місто. Ми говорили про те, як за шість років роботи ініціативи «Франківськ Який Треба Берегти» змінилось ставлення містян до збереження спадщини. Та впевнена, що дивлячись на двері Франківська, кожен все одно уявляв свій будинок, свої двері, своє місто. Люди ділились думками та відчуттями, що

 Відтепер Україна — справді наш спільний дім, ми готові відкривати одне одному двері наших сердець і міст.

***

Кожну екскурсію відвідувало в середньому 20 людей — загалом понад півтори тисячі. Це мало чи багато? Це 1600 згустків доброї енергії, яка після перемоги помандрує усією Україною — до Чернігова, Києва, Харкова, Херсона, Сум, Запоріжжя, Дніпра, Сєвєродонецька, Маріуполя, Одеси, Черкас, Тернополя, Львова, Миколаєва, Луцька, Житомира, Хмельницького та інших міст та містечок. Франківськ усім відкривав свої красиві відреставровані двері.

Для мене це не просто назви міст — це ціла карта людських доль, це спогади, і всі вони назавжди в моєму серці. А на пальці — подарунок від 7-річної харків’янки — перстень у вигляді рук, що обіймають. Коли чула після екскурсій «от повернемось у своє місто і теж будемо дбати про свої будинки й дворики», розуміла, що ці

 Спогади, об’єднані франківськими дверима, зігріватимуть їх та надихатимуть відбудовувати наші міста.

***

Всі екскурсії були безкоштовними, але відвідувачі всеодно донатили і на ці кошти для свого чоловіка та його підрозділу я змогла придбати 2 тепловізори, термоси, дощивики та інші корисні дрібниці для наближення нашої Перемоги! Дякую щиро усім!

 

Серед учасників були франківчани, ВПО, волонтери з України та закордону (проводила екскурсії також і англійською мовою), навчальні завклади (університети, школи, садочки, худодні школи та гуртки), Київська та Львівські бізнес школи, громадські організації з різних куточків країни. Кілька разів доводилось ховатись в бомбосховища і продовжувати в пілземеллі (тут дуже виручав роздрукований матеріал). Ви проходили з чаєм або кавою аби зігрітись, хоч найбільше, певно, зігрівали наші розмови. Деколи приносили мені квіти (ооо, як це приємно!). Частенько бували екскурсії з песиками різних порід і розмірів. А ще так багато дітей! Навіть зовсім маленьких, які під мої розповіді про архітектуру солодко засипали у своїх візочках. А деколи допомагали проводити екску3рсії і ходили зі мною за руку 🙂 А ще ви хизувались своїми франківськими шкарпетками від ініціативи.

Тут десятки фото і море тепла! І я вам так вдячна за ці зустрічі! Хто був на екскурсіях – шукайте себе на фото 🙂