Гуляли з акторами Франківський драмтеатр містом, роздивлялись ковані завитки, кольорові візерунки плитки, павутиння на ліпнині, вдихали його запахи, прислухались до шурхотів, торкались тріщинок на стінах, виловлювали тіні і промені крізь вітражне скло. А все для того, щоб вистава “Фелікс Австрія” була просякнута атмосферою старого міста щиро і беззаперечно, можливо незвично подана та оригінально інтерпретована, та все ж така з дитинства рідна і впізнавана.
“Чому я не живу в такому будинку?” все питав головний режисер нашого театру… ?
Вже знятий фільм “Віддана”, на сцені успішно йде вистава. Схоже, що роман “Фелікс Австрія” Софії Андрухович став одою Станиславова. Міста яке зникає і яке ми намагаємось зберегти. Тепер його берегти буде ще й мистецтво!

А плитка-декорація сфоторафована з реального станиславівського будинку, який ми відвідували на екскурсії:

“Виходжу із свого покою і зупиняюсь перед дверима Петрової майстерні. На широкі кручені сходи з кованого заліза і тисових дощок починає сіятись бруднаве світанкове світло. Прислухаючись до монотонного шурхотіння, яке долинає з майстерні, я дивлюсь додолу, у колодязь із трьох округлих завитків, оторочених поруччям. З цієї позиції сходи скидаються на водяний вир, який невблаганно тягне на дно. Або на клепсидру, з якої витікає час.
Аделя сказала мені, що поруччя – мов побільшений стократ терновий вінець з уплетеними де-не-де реп’яховими квітами – будить у ній недобрі передчуття. Зводячи віллу й оздоблюючи її всередині, Петро насправді багато переніс туди зі свого цвинтарного світу. Так зрісся з ним за ці роки, що вже не розуміє, чому не повинен різьбити голівки маків, символи вічного сну та спокою, і листя барвінку, що завжди зеленіє, квіти лілеї з вигнутими пелюстками, дубового листя з долудями”
“Фелікс Австрія” Sophia Andrukhovych
Сходи ніби з книжки ?
А знаєте яке то відчуття коли ти, звикла затаївши подих, дивитись і слухати їх в театрі, а тепер вони слухають твій голос, що розноситься луною по старовинному під’їзді, від стіни до стіни, від метласької плитки на підлозі догори до скляного ліхтаря, від серця до серця (я б так хотіла вірити :))